Проект Конституції

Пропоную додавати свої варіанти проекту Конституції та законів до цього розділу.З часом тут з'являться документи, які повністю відповідатимуть усім положенням та ідеям, викладеним на сайті.

 

Першим розміщується варіант Конституції, надісланий на сайт одним із активних його дописувачів Аном Олдричем. В деяких положеннях він не відповідає загальному змісту сайту, тому з часом це буде відкореговано.

                              КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ.

Проект ВАО


Конституційна ідентифікація України


З пошаною до історії суспільного розвитку на території України з часів Трипільської культури, цінуючи прогресивні досягнення Віче Київської Русі, згідно з демократичними принципами Конституції Запорізьких Козаків в редакції гетьмана Пилипа Орлика, враховуючи патріотичні наміри законодавства Української Народної Республіки та сучасні міжнародні юридичні реалії, Референдум Громадян України, проведений     …     …     2011 року, доповнює історичну назву нашої країни «РУСЬ» сучасною офіційною назвою: «УКРАЇНА». Надалі в Україні мають тотожне історичне і юридичне значення назви: «РУСЬ» = «КИЇВСЬКА РУСЬ» = «РУСЬ - УКРАЇНА» = «УКРАЇНА».


Конституційні критерії України      


На основі міжнародного права на самовизначення, дбаючи про добробут народу, права Людини, громадську злагоду, розвиваючи республіканську, демократичну, соціальну, правову Українську Державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю та Рідним Народом,   відповідно Гельсінській угоді про визнання реально існуючих кордонів у Європі, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24.8.1991р, схваленому всенародним референдумом 1.12.1991р, оцінивши проблеми українського суспільства останніх років і актуальну необхідність адекватного прогресивного розвитку нації і держави на новому цивілізаційному етапі, народ України на Всенародному Референдумі приймає Конституцію України в такій новій редакції:


Загальні засади.


Стаття 1. Як суб’єкт міжнародного права, суверенна держава, Україна визнає статут, програму і обов’язки свого членства в Організації Об’єднаних Націй.


Стаття 2. Україна є демократична, правова, унітарна республіка. Суверенітет України поширюється на всю успадковану територію бувшої «Української Радянської Соціалістичної Республіки» на момент розпаду «Союзу Радянських Соціалістичних Республік» у 1991р.


Стаття 3. Основною метою держави є забезпечити: добробут усіх громадян України, адекватний розвиток кожної спроможної особи, прогрес українського суспільства та держави у відповідності з Декларацією прав Людини, визнаною ООН.


Стаття 4. Вищими соціальними досягненнями і цінностями особи в Україні вважається: широкий світогляд і висока свідомість, потужний інтелект, досконалий професіоналізм, творче натхнення, розумна воля, енергійна працездатність, охайна ретельність, моральна чистота, культура здоров’я, виховання дітей, вірність слову і обов’язкам, чесні здобутки, повага старших, пошана предків.


Стаття 4.1. Властивими дійсним українцям є: щира повага традицій і звичаїв роду, рідної мови батьків, мудре терпіння, наполегливість, винахідливість, вірна дружба, гостинність, життєрадісний гумор, надійність, повага розумної громади, активний патріотизм.


Стаття 4.2. Особливої пошани гідні патріоти України, котрі свої власні переконання уміють розвивати до спільного розуміння реальних національних проблем задля рішучих, розумних дій разом.


Стаття 5. Державною в Україні є українська мова. Держава стимулює подальший прогресивний розвиток рідної мови при удосконаленні комунікації, науки, інтелекту, культури, етики і естетики.


Стаття 6. Держава сприяє подальшому прогресивному розвитку української національної свідомості, національних ідей, традицій, економічному, соціальному та культурному розвитку українців.


Стаття 7. Суспільне життя в Україні основується на засадах громадського здоровя, прогресивного розуму, соціальної демократії, екологічної взаємодії, прогресивного гуманізму.


Стаття 7.1. Жодна партійно-політична ідеологія не надає права претендувати на егоїстичну, завжди «найрозумнішу», вищу істину. Доброзичливі релігії мають доповнювати доступне більшості, всебічне розуміння Бога.


Стаття 8. Україна є республікою, якою принципово спільно керують усі свідомі, розумні громадяни України. Громадським розумом спільно обмірковуються значні соціальні проблеми, закони та державно-правові нормативи України.


Стаття 8.1. Усі Закони України приймаються на Всенародному Референдумі після професійного аналізу у Законодавчих Зборах України і обговорення всіма активними, свідомими громадянами.


Стаття 8.2. Участь у Всенародних Референдумах обовязкова для усіх повноправних громадян. Громадяни можуть уповноважити від свого голосувати «виборщикам».


Стаття 8.3. Всілякі репресії, облудна реклама і тиск з приводу того чи іншого вибору голосуючого громадянина заборонені, краються як кримінальний злочин.

(Дозвольте замітити, що Верховною Радою по суті цих слів може бути тільки Всенародний Референдум, тому парламент буде точніше називати – Законодавчі Збори. ВІЧЕ – необхідне як сучасно досконала, економна система об’єктивної оцінки і виборів влади. Бо ж Ви бачите, що до цих пір вибори – дикий вертеп).


Стаття 9. Центральними органами державної влади України є: 1 - Законодавчі Збори України; 2 - Президент – повноважний представник держави, відповідальний керівник виконавчої влади; 3 – Верховний Суд – організатор судової влади, гарант Конституції;     4 – ВІЧЕ – всенародна система контролю влади.


Стаття 9.1. Центральні органи державної влади працюють автономно, паралельно фінансуються окремими статтями (рядками) бюджету, державна спрямованість творчої праці узгоджується на полюсах інтеграції.


Стаття 10. Біосфера, надра, та всі інші природні ресурси в Україні, державна інфраструктура, бувші всенародні здобутки, цінності, а також, прибутки від їх господарського використання є власністю Українського Народу, тобто кожного громадянина України.          


Стаття 11. Грошами в Україні слугують гривні. Обіг грошей контролює Центральний Банк України. Нормативи ціноутворення організує ринок та Уряд під контролем Законодавчих Зборів і ВІЧЕ.


Стаття 12. Державними символами України є: Державний Прапор України - прямокутник з двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої блакитно-синьої, і нижньої смуги пшенично-жовтого кольору;


Стаття 12.1. Державний Герб України є золотий Тризуб на блакитному фоні, як символ збройного захисту зерна жита.


Стаття 13. Духовний Гімн України «Боже Великий, Єдиний», під музику М. Лисенка, може виконуватись в знаменних та урочистих ситуаціях тільки у досконалому виконанні.


Стаття 13.1. Державний Гімн України, прийнятий Конституцією 1996 року, зі словами П. Чубинського, музика М. Вербицького, також з глибокою пошаною може виконуватись в урочистих ситуаціях.


Стаття 13.2. Удосконалення тексту і музики Гімну України, відповідно етики та музичних досягнень XXI століття, можливе в порядку відповідного конкурсу, з ухвалою на Всенародному Референдумі.

(Запитання до мудрих земляків, пісенних поетів: - Чи можливо замість слів «Ще не вмерла(?)…» співати «Живіть вічно, Україно, і Слава, і Воля!…».(Бо Маму в Україні зовуть на Ви); а також замість «Душу й тіло ми положим(?)…» співати «Душу й тіло покладемо за нашу свободу…) ?


Стаття 14. Вшанування державних символів України є почесним правом громадян. Порядок почесного застосування державних символів України керується відповідними протоколами, охороняється законом.


Стаття 15. Столиця України - місто Київ. Відповідно господарсько-економічним та соціальним потребам Україна об’єднує 24 області і Автономну Республіку Крим з їх обласними адміністративними центрами. Центральна і місцева влада керуються законами і нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності з Конституцією України.


Обов’язки і права держави.


Стаття 16. Державі необхідно проводити адекватну демографічну, соціальну, економічну, фінансову, господарську, оборонну політику, яка гарантує дійсну незалежність, суверенітет, конкурентоздатність сучасного господарства і прогресивний розвиток суспільства в майбутньому.


Стаття 16.1. Держава зобов’язана удосконалювати добробут громадян та суспільства, дбати про здоров’я та духовні цінності громадян, розвивати культуру, науку, технологічні інновації, враховувати міжнародний досвід, реалізувати прогресивні плани соціально-економічного розвитку, радитись з фахівцями та звітувати перед народом.


Стаття 16.2. Держава повинна організувати передбачення і засоби захисту від природних і техногенних катастроф, кліматичних змін, екологічних ускладнень, економічних прорахунків, криз, епідемій, соціальних і міжнародних конфліктів, демографічних негараздів.


Стаття 16.3. Важливим обов’язком держави є збереження культурних надбань, історичних пам'яток, повернення з-за кордону в Україну культурних цінностей українського народу.


Стаття 16.4. Вивчення традицій, культури, мови, історії, українських досягнень і проблем обов’язкове в учбових закладах України.


Стаття 16.5. Етичне використання та розвиток української культури обовязкові для 70% програм у засобах масової інформації на території України.


Стаття 16.6. Громадянам України держава забезпечує всебічний розвиток особистості так, щоб освоїти розумові надбання людства, прогресивно вдосконалюватись, доброзичливо розвивати взаємні інтереси, права і обов'язки між собою, з державою і суспільством, шанувати права інших людей.


Стаття 16.7. Вивчення та розвиток національної культури, філософії, етики і естетики суспільного життя в Україні, порівняно з світовими досягненнями і перспективами, є актуальним завданням науково-дослідних установ держави та засобів масової інформації.


Стаття 16.8. Вільне володіння українською мовою є обов’язковий критерій громадянства України, середньої освіти, спроможності працювати на державній посаді. Наукові, літературні, етичні та естетичні особливості української мови повинні всесторонньо удосконалюватись під проводом Академії Наук України.

Стаття 16.9.   Враховуючи довготривалі імперські дотації на розвиток культури та творчий внесок етнічних українців в розвиток культури і літератури сусідніх народів, філологам доручається проводити адаптацію іноземних слів для збагачення української мови.


Стаття 16.10.   Державним засобам масової інформації на території України рекомендується: усі нові повідомлення та 70% розважальних програм спочатку проводити на українській мові.


Стаття 16.11.   В Україні гарантується вільний розвиток та використання російської та інших мов національних меншин. На перехідний період реабілітації української мови в свідомості російськомовних громадян. Діловодство та спілкування з населенням має бути досконалим як на українській, так і на російській мовах.


Стаття 16.12. Чиновники республіканського рівня на роботі повинні спілкуватись на державній мові, а в разі необхідності - переходити на спілкування мовою, більш зрозумілою для населення цього регіону.


Стаття 16.13.   Держава сприяє міжнародному спілкуванню. Учбові заклади повинні формувати навики професійного використання української мови нарівні з мовами міжнародного спілкування.


Стаття 16.14. На розвиток етнічної, національної, мовної та релігійної самобутності національних меншин України державні кошти мають виділятись, пропорційно затратам відповідних держав на розвиток національної самобутності українських меншин за кордоном.


Стаття 16.15. Держава заохочує і організує прогресивне навчання усіх розумово спроможних дітей і молоді в школах, середніх та вищих учбових закладах на рівні найбільш ефективних освітніх систем світу.


Стаття 17. В Україні забороняються державні привілеї або обмеження з-за етнічного походження, раси, статі, місця проживання, соціального положення, політичних та релігійних переконань.


Стаття 17.1. Релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Релігія не позбавляє громадян від своїх обов'язків перед державою. Якщо виконання військових обов'язків суперечить особистим релігійним переконанням, військова служба заміняється альтернативною, корисною суспільству службою.


Стаття 18. Кадрова політика держави повинна бути незалежною від впливу фінансових магнатів, родинних зв’язків, кумівства, знайомств, блату, моральної неохайності, всепрощення, невибагливості та потурання «пробивному та успішному» примітивізму.


Стаття 18.1. На державну службу бажаючі обираються відповідно конкретній працездатності, компетентності, висновкам тестування, досвіду, здоров’ю, інтелекту, патріотизму, моральним якостям.


Стаття 18.2. Вибори головних керівних посадовців держави повинні проводитись в умовах спокійного, розумного аналізу можливостей кандидатів.


Стаття 18.3. Провокація бездумного голосування, дезінформація, реклама на тему виборів, підкуп ради кадрових призначень караються як тяжкий соціальний злочин.


Стаття 19. Україна всіма засобами економічного забезпечення та морального впливу сприяє вихованню здорової соціальної моралі, взаємної пошани в родині, вдячності батькам і старшим, відповідальності за наступні покоління.


Стаття 19.1. Державі необхідно проводити прогресивну демографічну та гендерну політику, розвивати розумну статеву свідомість, сприяти своєчасному, повноцінному шлюбу молодих громадян, забезпечити добробут сім’ї, створювати умови для нормального народження, фізичного, розумового, емоційного і морального розвитку дітей, забезпечувати здоров’я і довголіття нового покоління.


Стаття 19.2. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава організує безперебійну систему виплати аліментів в однаковому розмірі на утримання кожної дитини, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.


Стаття 19.3. Держава повинна своєчасно вирішувати перспективні потреби загального і професійного навчання, сприяти відповідному працевлаштуванню фахівців, узаконювати сучасні нормативи нормальних умов праці та достатньої заробітної плати.


Стаття 20. Українська держава створена захищати інтереси всього народу, кожного свідомого громадянина в однаковій мірі. Керована державою власність є загальнонародною власністю, тому повинна бути прозорою, систематично контролюватись народом.


Стаття 20.1. Від імені Українського Народу органи державної влади та органи місцевого самоврядування керують державною власністю методами визначеними Адміністративним Кодексом.

Стаття 20.2. Для більш успішного використання державної власності та природних ресурсів України держава може орендувати частину загальнонародної власності та ресурсів для індивідуального, сімейного, групового, колективного господарства.

Стаття 20.3. Держава гарантує захист прав усіх законних суб’єктів права власності, орієнтує прогресивну соціальну спрямованість економіки, створює умови доцільного господарювання.

Стаття 20.4. Незаконне присвоєння власності карається в судовому порядку конфіскацією неправедно присвоєного майна, поверненням його законним володарям з компенсацією матеріальних і моральних збитків при покаранні усіх причетних до злочину.

Стаття 20.5. Карається використання власності, що завдає шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршує екологічну ситуацію і природні якості довкілля.

Стаття 20.6.   Забороняється розтрата грошей на політичну рекламу, налаштовану не на розумний аналіз і вибір найбільш відповідних кандидатів, що потурає кримінальним соціально-економічним зловживанням та недоторканості злочинців.

Стаття 20.7.   Провокація бездумного голосування, дезінформація, брехлива реклама, підкуп в процесі виборів караються як тяжкий соціальний злочин, з показовим покаранням усіх причетних.


Стаття 21. Держава повинна організувати достатній об’єм необхідних робіт, щоб забезпечити роботою усіх працездатних громадян, здібних виконувати роботу на достатньо високому конкурентному рівні.

Стаття 21.1. Держава сприяє фаховому працевлаштуванню, гарантує і контролює створення умов для безпеки праці, захисту здоров’я, рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів, відповідно до суспільних потреб.

Стаття 21.2. Примусова праця обов’язкова тільки за вироком суду та в умовах воєнного і надзвичайного стану.

Стаття 21.3. У випадку безробіття часткова компенсація заробітної плати надається в формі оплати за належне виконання оплачуваних, соціально необхідних робіт.

Стаття 21.4. Військова і альтернативна служба виконуються за власним вибором на необхідних суспільству обєктах.

Стаття 21.5. Держава повинна проводити економічну та цінову політику так, щоб нормально працюючі громадяни мали змогу забезпечити сімю нормальними умовами життя.

Стаття 21.6. Потребуючим соціального захисту, житло надається державою або органами місцевого самоврядування на пільгових умовах, або тимчасово безкоштовно. Нікого не можна примусово виселити із житла інакше, як на підставі рішення суду.

Стаття 21.7. Держава сприяє можливості заробляти на життя працею, яку громадянин вільно обирає чи погоджується на неї. Усі працездатні громадяни України мають право на сприятливі, стандартні в державі умови праці та організацію власного виробництва при дотриманні нормативно-правових правил і соціальної справедливості чесного бізнесу.

Стаття 22. Некомпетентні, соціально небезпечні та кримінальні вчинки бізнесменів осуджуються на повну компенсацію збитків держави і обманутих громадян, конфіскацію майна тих, хто скористався злочином, примусові роботи з позбавленням права займатись бізнесом без особливого дозволу.


Стаття 23. Держава зобов’язує роботодавців щомісячно видавати заробітну плату, відповідну кваліфікації і затратам енергії, преміювати і нагороджувати за удосконалення, вищу продуктивність праці, високу конкурентну якість.

Стаття 23.1. Заробітна плата усіх працівників виробничих колективів, усіх форм власності, повинна складатись з: Однакового соціально гарантованого мінімуму; + Оплати за кваліфікацію, професійний розряд, продуктивність; + Премій за удосконалення виробництва; + Прибутків від акцій, які повинні надаватись усім працюючим і пенсіонерам цього підприємства чи установи.

Стаття 23.2.   Для профілактики соціальної несправедливості, егоїзму і зловживань заробітна плата, усі доходи усіх працюючих, фінансові витрати, виробничі затрати на підприємствах і в установах усіх форм власності потрібно систематично повідомляти трудовому колективу.

Стаття 23.3. Заробітна плата, усі інші фінанси та цінності, одержані в Україні, громадяни України мають право зберігати тільки в банках України. Без фінансової необхідності таємне переведення грошей за кордон забороняється, як тяжкий соціальний злочин.


Стаття 24. Пенсії та інші види соціальної допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, вищий від прожиткового мінімуму.


Стаття 25. Земля і всі інші природні ресурси України є спільним національним здобутком громадян України, тому держава може виділяти землю тільки в оренду, і тільки громадянам України.

Стаття 25.1. Право користування, наслідування, дару (або продажу) оренди землі надається тільки при умові її адекватного екологічного, господарського та соціального використання.


Стаття 26. Соціально-економічна політика держави повинна сприяти нормуванню цін та податків так, щоб кінцева роздрібна ціна продажу біологічно та соціально необхідної (особливо сільськогосподарської) продукції була доступною малозабезпеченому населенню.

Стаття 26.1. Виробникам вітчизняної сільськогосподарської продукції держава може допомагати при обробітку і технічному захисті землі, вирощуванні, збиранні, зберіганні, своєчасній реалізації врожаю.

Стаття 26.2. Прибуток від вирощування вітчизняної, якісної продукції харчування має досягати 15 – 75% собівартості (в цілях розвитку). Прибуток від обробітку та консервації 5 - 10%; від продажу 3 - 4%.

Стаття 26.3. Держава повинна організувати розвиток сільського господарства на рівні сучасних технологій високої врожайності, відповідно потребам екологічної та генетичної безпеки.


Стаття 27. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє громадському контролю. Кінцева роздрібна ціна продажу вітчизняної (особливо сільськогосподарської) продукції для українських споживачів не повинна перевищувати 200% собівартості.

Стаття 27.1. Торгівля іноземними харчовими продуктами за демпінговими цінами повинна компенсуватись податком за безробіття власних сільськогосподарських виробників.


Стаття 28. Оплата за побутове користування об’єктами всенародної власності і комунальні послуги незаможному населенню не повинні оподатковуватись, перевищувати собівартість виконаних послуг з субсидіями на профілактично необхідні затрати.

Стаття 28.1. З ціллю одержання прибутків на необхідні державні витрати дозволяється відповідна націнка на предмети розкошів, за використання надмірної площіпослуги вищого міжнародного елітного сервісу та надзвичайної особливої уваги, як для особливо заслужених осіб.


Стаття 29. Держава повинна регулярно і конкретно публікувати звіт для громадян про заплановані роботи, виконані об’єми, якість і недоліки виконання, виконавців і реальні затрати.


Стаття 30. Держава забезпечує розвиток необхідної конкуренції у підприємницькій діяльності, сприяє конкурентній спроможності вітчизняних виробників. Карається зловживання монопольним становищем, зговір, зайве посередництво, марнотратство, недобросовісна конкуренція.

Стаття 30.1. Конкуренція в Україні повинна забезпечувати випуск продукції привабливої міжнародної якості та забезпечувати працевлаштування працездатного населення.

Стаття 30.2. Продукція, виготовлена в Україні, повинна бути якісною та конкурентоздатною. За неретельну працю, неповажне відношення до бренду «Зроблено в Україні» держава мусить позбавляти ліцензій.


Стаття 31. Обов'язок держави мобілізувати органи правопорядку, усіх жителів України, щоб захистити державне, громадське і власне майно.

Стаття 31.1. Усі мають право усіма можливими методами захищати своє життя і здоров'я, а також, життя і здоров’я навколишніх людей від загроз і протиправних посягань.

Стаття 31.2. Вхід до приватного житла чи володіння особи, огляд та обшук без відповідного рішення суду – забороняється (за винятком дозволеної судом крайньої оперативної необхідності приборкати вбивць та інших соціально небезпечних злочинців).

Стаття 31.3. Конфіскація речових доказів, знарядь злочину, власності злочинців або причетних до злочину інших осіб, що скористались злочином, може бути застосована на основі вироку суду.


Стаття 32. Кожен має право на державну охорону здоров'я. Держава створює і контролює умови для ефективного і доступного для всіх громадян, невідкладного медичного обслуговування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних медико-санітарних і профілактичних програм.

Стаття 32.1. Для більш досконалого піклування про здоров’я і життя держава створює лікувальні заклади усіх форм власності, заохочує «Кредитові Спілки Взаємодопомоги», підтримує «Фонд Здоров’я», сприяє розвитку здорового способу життя та культури здоров’я.

Стаття 32.2. Виготовлення і збут фальшивих ліків, застосування засобів і методів фіктивного «лікування» вважається тяжким кримінальним злочином, карається повною компенсацією матеріальних і моральних збитків, конфіскацією дипломів.

Стаття 32.3. Держава забороняє зайві керівні структури медичного страхування, котрі надмірною писаниною відволікають медичний персонал від виконання професійних обов’язків.

Стаття 32.4. Усі, хто зобов’язався лікувати (в тому числі знахарі), несуть юридичну відповідальність за втрату часу при необхідності швидшої допомоги, а також, за усі помилки і недоліки в лікуванні.


Стаття 33. Священним обов’язком держави і громадян України є захист суверенітету, територіальної цілісності, військової безпеки, громадянського та міжнародного авторитету України.

Стаття 33.1. Добровільна служба в армії України, повинна бути забезпечена усім необхідним, дає право на пільгове навчання і переваги послідуючого працевлаштування на державній службі.

Стаття 33.4. Паралельно з сучасно організованими, та забезпеченими усім необхідним, наземними, морськими, повітряно-космічними військами Україні необхідно реорганізувати Козацьке Військо, як гвардію для виконання завдань спеціального призначення.

Стаття 33.5. Держава повинна своєчасно вступити в оборонні союзи з державами, які гарантують суверенітет і безпеку України, визнання і захист існуючих кордонів від територіальних претензій та інших провокацій внутрішніх і зовнішніх ворогів.

Стаття 33.6. Збройні сили України мають гарантувати міжнародну політику поваги до існуючих кордонів, визнання суверенітету усіх спроможних на самостійність націй і народностей, осудження зовнішнього і внутрішнього насильства та диктату, недопустимість терору.


Права та обов’язки громадян України.


Стаття 34. Усі свідомі громадяни є вільні, рівні у своїх правах і гідності. При удосконаленні законодавства звуження обсягу існуючих прав і свобод Людини не допускається. Частина прав і свобод людини призупиняються тільки за вироком суду.


Стаття 35. Середня загальна і професійна освіта обов’язкова усім розумово спроможним громадянам в цілях оволодіння новими досягненнями науки, методами прогресивного господарства, сучасними можливостями здорового, щасливого життя.


Стаття 36. Жінки забезпечуються матеріальними і моральними можливостями здорового материнства і дитинства, пенсійними пільгами, наданням оплачуваних відпусток вагітним і матерям.

Стаття 36.1. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам фізіологічно та соціально відповідних умов праці, однакової зарплати за однакову з чоловіками працю, рівних прав у здобутті освіти та професійному удосконаленні.

Стаття 36.2. Шлюб відбувається за свідомою згодою жінки і чоловіка. Молодожонам надається можливість свідомо врахувати інформацію відносно можливих соціальних, генетичних, біологічних та медичних особливостей їхнього подружжя так, щоб не народжувати жертв спадково-генетичних захворювань. В шлюбній угоді конкретно обумовлюються права і обов’язки подружжя у шлюбі та після розводу.

Стаття 36.3. Сумлінні молоді громадяни, котрі вступають у шлюб вперше, при необхідності можуть одержати пільговий кредит для придбання житла та всебічної підтримки здорової, молодої сім’ї. Батьки мають забезпечувати дітей до повноліття, дорослі діти зобов'язані доглядати своїх батьків.

Стаття 36.4. Діти, народжені у шлюбі чи поза ним, рівні у своїх правах. Насильство та експлуатація дитини переслідуються законом. Витрати на благодійництво щодо дітей оподаткуванню не підлягають.

Стаття 36.5. Виховання дітей в сім’ї до 3 років є важливою державною справою, тому термін виховання зараховуються до трудового стажу. За виховання здорових, розумних дітей батьки нагороджуються значними преміями і другими проявами пошани.

Стаття 36.6. Усі спроможні діти і підлітки повинні отримати повноцінну, сучасну освіту, освоїти необхідні навики. Успішні студенти можуть отримувати кредит, з умовою повернення боргу після закінчення навчання.

Стаття 36.7. Держава повинна очолити ефективний опір відхилам аномальної поведінки, жадобі потворних розкошів, кримінальним вчинкам, п’янству та іншим наркотоксикоманіям, екстремальному каліцтву, лінивій деградації молоді.


Стаття 37. Держава заохочує сумлінну, належно організовану працю, творчі винаходи на високому рівні науки та технології, ініціативне конкуренто спроможне виробництво. Бренд «зроблено в Україні» повинен означати «продукція високої якості».

Стаття 38. Громадянам гарантується повна свобода літературної, художньої, громадської, соціальної, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів відповідно інтелектуальної діяльності.

Стаття 39. Держава гарантує захист прав громадян. При перебуванні за кордоном, забезпечується право у будь-який час повернутися в Україну. Громадянин України не може виганятись за межі України, видаватись іншій державі без вироку суду.

Стаття 40. Закордонним українцям та добродіям, котрі допомагають Україні у всебічному розвитку Президент України може надавати звання: «Почесний Українець», прирівняти їх в правах з громадянами України, нагороджувати, надавати особливі пільги.

Стаття 41. Іноземцям і особам без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, гарантується свобода пересування, вибір місця проживання, забезпечуються права і обов’язки такі, як у громадян України.

Стаття 41.1. Громадянам, які належать до згуртованих національних меншин, гарантується право вчитись на рідній мові у місцевих навчальних закладах та в національних культурних товариствах.

Стаття 42. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському поводженню чи покаранню, що принижує його людську гідність.

Стаття 42.1. Хворі і здорові люди тільки з їх вільної згоди можуть бути піддані медичним і науковим обстеженням та іншим дослідам ради здоров’я. Медичні діагнози охороняються законом.

Стаття 42.2. Зловмисні наклепи, брехливі звинувачення, аморальні посягання на честь і гідність особи караються в судовому порядку з повною компенсацією моральних збитків.

Стаття 42.3. Тільки у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені органи можуть затримати особу під вартою, як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Стаття 42.4. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про затримання під вартою.

Стаття 42.5. Кожному заарештованому або затриманому зразу має бути повідомлено про мотиви затримання, надано можливість на протязі години повідомити довірену особу, з'ясовано право як допомагати слідству, захищатись особисто чи з адвокатом.

Стаття 42.6. Кожний затриманий має право невідкладно, мотивовано оскаржити своє затримання в суді, рекомендувати якими саме, можливими засобами добувати об’єктивні докази його алібі.

Стаття 42.7. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені судом з метою запобігти злочинові та з'ясувати істину, якщо необхідну інформацію інакше одержати неможливо.

Стаття 42.8. Ніхто не може втручатись в особисте і сімейне життя. Заборонене збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, (крім передбаченого законом розслідування кримінальних злочинів).

Стаття 42.9. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, а також в недержавних установах і організаціях з відомостями про себе, якщо це не таємниця, захищена законом. Гарантується право спростовувати і вилучити недостовірну інформацію, відшкодувати матеріальну і моральну шкоду.

Стаття 42.10. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право чесно збирати, зберігати і тактовно використовувати правдиву інформацію в боротьбі зі злочинністю.


Стаття 43. Інформація має бути своєчасною, об’єктивною, зрозумілою. Обмеження інформації може бути тільки в інтересах національної безпеки, а також, при проведенні оперативного слідства для забезпечення правосуддя.

Стаття 43.1. Реклама повинна відображати дійсно корисні властивості рекламованої продукції і послуг. Введення в оману довірливих людей, особливо хворих і дітей карається значними штрафами і забороною бізнесу. Реклама зайвих розкошів, шкідливих здоровю вжитків являється кримінальним злочином.

Стаття 44. Кожен має право вільно сповідувати гуманну релігію, відправляти ритуальні обряди, або, маючи свободу світогляду, не сповідувати ніякої релігії, залишатись аполітичним але сприяти розумним законам, традиціям, звичкам і громадському порядку.


Стаття 45. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у доброзичливі громадські організації і політичні партії, відповідно зареєстрованим в Міністерстві Юстиції, для захисту своїх прав і свобод, задоволення соціальних і економічних інтересів.

Стаття 45.1. Громадяни мають право на активну участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових, громадських, політичних та соціально-економічних прав і інтересів при професійній діяльності. Профспілки, як і політичні партії, мають право висувати свого кандидата в депутати парламенту.

Стаття 45.2. Для юридичної реєстрації, або перереєстрації, фірми чи іншої не воєнізованої організації обов’язково необхідно створити профспілку (чи приєднатись до існуючої профспілки) для профспілкового догляду за належними умовами праці.

Стаття 45.3. Усі члени профспілки мають рівні права. Повна конкретна інформація про профспілкову допомогу та інші профспілкові витрати публікується в стінгазетах та в інших засобах профспілкової інформації.

Стаття 45.4. Забороняється утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, агресивні програмні цілі і дії яких спрямовані на незаконне захоплення державної влади, ліквідацію незалежності України, підрив її безпеки, порушення суверенітету і територіальної цілісності.

Стаття 45.5.   В Україні карається в кримінальному порядку пропаганда насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі. Забороняються воєнізовані групи в партіях, політиканство в органах законодавчої, виконавчої та судової влади та у військових формуваннях.

Стаття 45.6. Громадяни зобов'язані завчасно узгоджувати з органами виконавчої влади рішення цивілізовано провести збори, мітинги, походи і демонстрації на спеціально, постійно для цього виділеній площі. Обмеження реалізації цього права може встановлюватися судом в інтересах безпеки і громадського порядку.

Стаття 46. Громадяни мають право брати участь у референдумах, вільно обирати і обиратись в органи державної влади і місцевого самоврядування, якщо дозволяють умови, здоров’я і кваліфікація.

Стаття 46.1. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади чи місцевого самоврядування, зобов'язаних розглянути звернення і дати обґрунтовану своєчасну відповідь.

Стаття 47. Громадяни мають право на підприємницьку діяльність, дозволену законом, користуватися орендованими об'єктами права державної та комунальної власності. Відчуження об'єктів права власності застосовується лише при суспільній необхідності, при попередньому повному відшкодування їх вартості.

Стаття 47.1. Забороняється підприємницька діяльність депутатів і службових осіб державних органів та місцевого самоврядування. Чиновники повинні повністю зосередились на своїх обов’язках.

Стаття 47.2. Кожен має право на належні, безпечні умови праці та на достатню заробітну плату. Працедавці і працівники зобов’язані свідомо при оформленні на роботу заключати трудовий контракт, в якому зазначені всі обов’язки і права обох сторін в межах законодавства про працю.

Стаття 47.3. Усі мають право на безпечне для здоров'я довкілля, відшкодування екологічної шкоди. Гарантується вільний, зручний доступ до інформації про якість продуктів і предметів побуту. Екологічна інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 47.4. Трудящі мають право на скорочену тривалість роботи у нічний час, відпочинок після роботи, щотижневий відпочинок, а також, оплачувану щорічну відпустку. Максимальна тривалість робочого часу, тривалість відпочинку, вихідні та святкові дні визначаються законом.

Стаття 47.5. Власники та адміністрація підприємства несуть юридичну відповідальність за втрату здоров’я робітників. Здоров’я службовців повинно сприяти творчій, високоякісній праці.

Стаття 47.6. Громадяни мають право на соціальний захист, право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 47.7. Право на соціальний захист гарантується обов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій та інших джерел соціального забезпечення.

Стаття 47.8. Для соціального захисту, профілактики та лікування хвороб створюються санаторії, пансіонати, державні, комунальні, приватні заклади догляду за непрацездатними.

Стаття 48. Гарантується право захищати свої права і свободи від протиправних посягань всіма не забороненими законом засобами. Протиправні дії або бездіяльність посадових і службових осіб державних органів та місцевого самоврядування можуть оскаржуватись в суді.

Стаття 48.1. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Парламенту України з прав людини. Безуспішне використання всіх національних засобів правового захисту дає право звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ та відповідних міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Стаття 48.2. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 48.3. Закони та інші нормативно-правові акти щодо прав і обов'язків громадян доводяться до відома населення. Нормативно-правові акти, не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, не є законними.

Стаття 48.4. Закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони маскують зловживання і кримінальні дії, пом'якшують або скасовують відповідальність злочинця. Діяння, які на час їх вчинення були правомірними, фактично не порушували нічиїх прав і свобод, не можуть пізніше визнаються як правопорушення.

Стаття 48.5. Свідоме віддання і виконання злочинного наказу чи розпорядження є кримінальним злочином. Ніхто не зобов’язаний виконувати розпорядження, які порушують права Людини.

Стаття 48.6. При вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Кожен має право на юридичну допомогу, є вільним у виборі захисника своїх прав. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Стаття 48.7. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 48.8. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку з обвинувальним вироком суду.

Стаття 48.9. Обвинувачення не може основуватись на припущеннях, а також, на доказах, одержаних незаконним шляхом, Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду, як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 48.10. Особа не може нести юридичну відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї і близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 49. Кожен громадянин повинен сприяти ретельному виконанню законів нормального суспільного життя, враховувати права і обов’язки оточуючих, шанувати права Людини, проявляти гуманне та бережне екологічне відношення до навколишнього світу.

Стаття 49.1. Конституційні права Людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватись тимчасові обмеження прав і свобод.

Стаття 49.2. Кожен зобов’язаний сприяти фізичному і духовному здоров’ю оточуючих, надавати допомогу потерпілим, охороняти природу, довкілля, культурну спадщину, не шкодити, берегти і відшкодовувати випадково завдані збитки.

Стаття 49.3. Усі розумово спроможні люди повинні вивчати основні закони держави. Незнання законів не звільняє від відповідальності. Засуджений користується основними правами Людини, за винятком обмежень, визначених законом та відповідно вироку суду.

Стаття 49.4. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік.


Стаття 50. Громадянство в Україні можливе при пошані історії, мови, традицій, потреб і проблем розвитку українського суспільства, при взаємному патріотичному бажанні людини і державних службовців. Одержання і припинення громадянства визначаються Громадянським Кодексом.            


Структура влади

Стаття 51. Влада в Україні поділяється на: 1–Виборчу; 2–Законодавчу; 3–Виконавчу; 4–Судову.

Стаття 51.1. Ці чотири центральні органи державної влади взаємно непідлеглі, мають окреме фінансування з бюджету, працюють паралельно в своїх напрямках та співпрацюють в загальнодержавних цілях на полюсах інтеграції.

Стаття 51.2. В органах влади по тимчасовій трудовій угоді можуть працювати тільки чесні, добре працездатні, компетентні особи, які пройшли конкурсний відбір і об’єктивну перевірку.

Стаття 51.3.   Не може бути обраним в органи влади громадянин в житті якого повторювались соціально-аномальні вчинки, є не погашена судимість за умисний злочин.


ВІЧЕ

Стаття 52. Виборчу владу здійснює всенародно обране ВІЧЕ. Завдання ВІЧЕ організувати: 1 – Об’єктивний контроль роботи усіх гілок влади; 2 - Захист Конституції; 3 – Надання своєчасної, об’єктивної інформації усім громадянам; 4 - Проведення виборів та систематичних референдумів довіри депутатам, президенту, суддям.

     Несправедливо можновладцям обирати Центральну Виборчу Комісію, щоб ЦВК обирала можновладців. Народ нудить від цього. Дарма затуркані громадяни чекають від цього вертепу чогось доброго.

Стаття 52.1. Працювати у ВІЧЕ можуть всенародно обрані, не багаті, бездоганні в житті, скромні патріоти України, сенсом життя котрих були, є і будуть не «хлібні» посади і «слава», а принципово чесне, розумне піклування за долю всього українського народу, (як це властиво чесним монахам патріотично налаштованих релігій).

Стаття 52.2. Президент, службовці законодавчої, виконавчої, судової влади зобов’язані систематично звітувати перед ВІЧЕ про результати своєї діяльності, чесно відповідати на запити, добросовісно допомагати розслідуванням ВІЧЕ.

Стаття 52.3. ВІЧЕ систематично повинно вивчати потреби розвитку держави, виховувати і провіряти кандидатів на вакантні державні посади на основі повної, об’єктивної інформації про виконання державних завдань, успіхи і недоліки відношення до праці.

Стаття 52.4. ВІЧЕ контролює і удосконалює організацію місцевих і загальних виборів. Референдуми ВІЧЕ готуються і проводяться найбільш економними методами з використанням надійних прогресивних технологій.

Стаття 52.5. Сучасно забезпечена Служба Інформації ВІЧЕ повинна задовольняти постійну потребу свідомого народу знати все життєво важливе, що готується, діється і вірогідно може статися в державі і навколишньому світі. Службі Інформації Віче необхідно:                                                                                                            1/ налагодити систему оперативної інформації про роботу чиновників;                                                                                                                     2/ знати умови, потреби і результати життєдіяльності населення;                              3/ добре орієнтуватись в соціальних проблемах;                                     4/ знати стан економіки, фінансів, господарства;                                                                                                  5/ контролювати Статистичну Службу України;                                                                                                       6/ об’єктивно інформувати громадян;                                                         7/ своєчасно спростовувати помилкову інформацію;                                                                                                             8/ боротись з дезінформацією вороже налаштованих суб’єктів;                                 9/ боротись з інертністю, консерватизмом, відсталістю інформації;       10/ розвивати технологію і культуру інформації громадян України;                                                                                                          

Стаття 52.6. Від ВІЧЕ інформація повинна автоматизовано поступати Президенту, Раді Національної Безпеки, Законодавчим Зборам, Верховному Суду, Засобам Масової Інформації.

Стаття 52.7. Відповідальні кадрові рішення щодо зайняття важливих вакансій у державі приймаються на референдумі організованому ВІЧЕ після аналізу попередньої діяльності і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Всілякий негативний вплив на ВІЧЕ з боку чиновників, бізнесменів, політичних лідерів забороняється.

Стаття 52.8. Забезпечення необхідних умов повноцінної праці ВІЧЕ, контроль за додержанням прав і свобод громадян України здійснює Служба Захисту Конституції у співробітництві з Парламентом, Президентом, Верховним і Конституційним Судом.


Вибори і референдуми.


Стаття 53. Народне волевиявлення здійснюється через референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії для безпомилкового обрання свідомих, розумних, працездатних патріотів, спроможних в реальній ситуації виконати свою обґрунтовану програму.

Стаття 53.1. Вибори ВІЧЕ, Президента, Законодавчих Зборів, Суддів та органів місцевого самоврядування відбуваються при вільному волевиявленні на всенародному таємному голосуванні.

Стаття 53.2. Кандидати повинні проходити профільне тестування на знання суті і методів праці, типових помилок і проблем, методів їх вирішення для виявлення достатньої професійної компетенції та творчої працездатності.

Стаття 53.3. Процедура виборів та референдумів повинна бути повністю застережена від введення виборців в оману під впливом грошей, реклами, вертепу, шоу, підкупу, брехливих обіцянок, блату, погроз, злочинних маніпуляцій та інших кримінальних вчинків.

Стаття 53.4. Кандидати на виборну посаду повинні мати абсолютно однакові умови друкувати і розповсюджувати програми; виступати по радіо і телебаченні; проводити в ЗМІ дискусії між кандидатами і фахівцями-аналітиками; спілкуватись з виборцями.

Стаття 53.5. Щоб кандидати не орієнтувались на збагачення після виборів необхідно: 1- Умови праці, пільги, дотації і зарплату депутатів визначати на Всенародному Референдумі; 2- Постійно пильно контролювати владу та нещадно і повчально карати злочинців; 3- Підняти на престижну висоту етику розумного, скромного, патріотичного служіння народу.

Стаття 53.6. Щоб було мінімум можливостей фальсифікації, бюлетені повинні бути захищені так, наприклад, як цінні папери, в яких виборці могли б занотувати свою волю так, щоб можливо було безпомилково вірно автоматизовано підрахувати подані голоси.

Стаття 53.7. Систему виборів потрібно постійно вдосконалювати, освоювати успішний досвід, прогресивні, економічно оправдані технології так, щоб спроможні громадяни могли проголосувати обов’язково і без перешкод.

Стаття 53.8. Фальсифікацію виборів вважати тяжким соціальнім, кримінальним злочином, який осуджується до позбавлення громадянства і конфіскації зайвого особистого майна.

Стаття 53.9. У виборах добровільно приймають участь повнолітні, свідомі громадяни здорового способу життя, спроможні обрати розумних, чесних депутатів. Злочинці, п’яниці і психічно хворі позбавляються виборчого права за вироком суду.

Стаття 54.   Всеукраїнський референдум проводиться систематично, та позачергово у разі необхідності всенародного вирішення актуальних проблем.

Стаття 54.1. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про: 1 - Поправки до Конституції; 2 - Імпічмент Президента;   3 – Недовіру Депутатам Законодавчих Зборів; 4 - Недовіру суддям Верховному Суду; 5 – Вступ у військові союзи і оголошення війни.

Стаття 54.2. Референдуми переносяться на відповідний строк в разі військового нападу на Україну, надзвичайної стихії, катастрофи, епідемії, необхідності невідкладних рятувальних дій.


Законодавчі Збори України


Стаття 55.   Органом законотворчої влади в Україні є Законодавчі Збори України (Парламент). Законодавчі Збори обираються у складі 2 палат: 1 – Рада Професіоналів з 200 Депутатів; 2 – Сенат Земель з 25 Сенаторів. Загальна кількість депутатів = 225.

Стаття 56.   Для розвитку прогресивного професіоналізму в країні та забезпечення досконалого професійного законодавства в державі в Раду Професіоналів Законодавчих Зборів України потрібно обирати найбільш розумних і спроможних в законотворчій роботі фахівців основних двохсот професій господарства України.

Стаття 56.1. До виборів у Раду Професіоналів можливо допускати політиків-професіоналів, представників громадських об’єднань, які нараховують 1? мільйон членів; по одному від кожного мільйонного громадського об’єднання на загальних умовах вибору.                                                                                            

     Депутати повинні усвідомлювати свою залежність від державної волі всього українського народу, тому на другому етапі виборів обираються від імені всієї України, усім українським народом (всенародно).  

Стаття 57.   Вибори депутатів у Законодавчі Збори проводити у два тури. На першому турі виборів Депутатів у Раду Професіоналів співробітники двохсот основних професій, з допомогою профспілок (або партій) обирають 2 найбільш гідних кандидатів в Депутати.

Стаття 58. На другому турі Всенародних Виборів з цих 2 кандидатів більшістю голосів виборців всієї України обирається 1 Депутат Ради Професіоналів від кожної з двохсот основних професій.

Стаття 59.   В Сенат Земель обираються Сенатори по одному від 24 областей України і Автономної Республіки Крим.

Стаття 60. В першому турі жителі регіону обирають по 2 кандидати, найбільш компетентних в проблемах регіону. З цих двох кандидатів на Всенародних Виборах обирається 1 Сенатор від регіону.

Стаття 61. Число поданих за депутата голосів виборців визначає його рейтинг, який зараховується Депутатам і Сенаторам при голосуванні в Законодавчих Зборах.

Стаття 61.1.   Повноваження Депутатів і Сенаторів Парламенту України, їх матеріальне забезпечення визначаються потребами законотворчої роботи. Заробітна плата Депутатів по вищому професійному розряду.

Стаття 61.2. Зміни структури і функцій Парламенту, умов та методів роботи, конкретна оцінка праці, винагороди та пільги, права і обов’язки депутатів, правила обрання і відкликання обговорюються і приймаються на Всенародному Референдумі.

Стаття 61.3. До вирішення складних фінансових проблем Батьківщини сумарний заробіток Депутата не повинен перевищувати мінімальну зарплату по Україні більше, ніж в 10 раз. Пенсійне забезпечення депутатів - на загальних підставах для державних службовців.

Стаття 61.4. У випадку фактично доказаних кримінальних злочинів та зловживань владою депутати осуджуються за тяжкий, соціально небезпечний злочин з конфіскацією майна усіх причетних до цього злочину. Депутатська недоторканість забезпечується тільки за парламентську діяльність.

Стаття 62. Депутати Законодавчих Зборів України обираються на п’ять років з дня виборів. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги. Чергові вибори до Законодавчих Зборів України відбуваються в останню неділю передостаннього місяця п'ятого року повноважень Законодавчих Зборів України.

Стаття 63. Депутати Законодавчих Зборів України здійснюють свої повноваження в постійному режимі, використовують прогресивну організаційну технологію та сучасну оргтехніку, передові світові досягнення в законотворчій роботі.

Стаття 64. Депутати не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової, творчої).

Стаття 64.1. Депутат у двадцятиденний строк з дня виникнення обставин, несумісних з роботою в Парламенті, подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України, або звільняється автоматично за підписом Голови Парламенту.


Стаття 65. Усі Депутати і Сенатори перед одержанням посвідчення, до початку першої сесії новообраних Законодавчих Зборів України зачитують на електронні носії і підписують текст такої Присяги Україні: «Присягаю на вірність Українському Народу. Зобов'язуюсь мобілізувати моє здоров’я, розум і духовні можливості так, щоб усіма своїми силами, думами і діями чесно боронити суверенітет і незалежність України, прогресивно розвивати могутність Української Держави, дбати про добробут всього Українського Народу. Свідомо присягаю чесно дотримуватись Законів України. При зраді цій клятві прошу застосувати проти мене найвищу міру покарання, як за найтяжчий соціальний злочин посадової особи».

Стаття 65.1. Після вивчення проблем і методів роботи в Законодавчих Зборах Депутати приймають присягу Україні приступають до виконання своїх повноважень в повному об’ємі.

Стаття 65.2. Повноваження Депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Законодавчих Зборів України або припиняються достроково у разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;
5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
6) у випадку смерті депутата.

Стаття 65.3. Повноваження народних депутатів України припиняються достроково також у разі дострокового припинення, відповідно до Конституції України, повноважень Законодавчих Зборів України - в день відкриття першого засідання Законодавчих Зборів України нового скликання.

Стаття 65.4. Законодавчі Збори України працюють відповідно встановленому розпорядку і регламенту; є повноважними за умови наявності їх конституційного складу; збираються на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання новообраних Законодавчих Зборів України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

Стаття 65.5. В основний час роботи Депутати працюють з допомогою оргтехніки на своїх робочих місцях. Чергові сесії Законодавчих Зборів України у повному, традиційному зборі проводяться у разі необхідності з трансляцією сесії в ЗМІ.

Стаття 65.6. Позачергові сесії Законодавчих Зборів України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Законодавчих Зборів України або на вимогу Президента України, або на вимогу третини депутатів.

Стаття 65.7. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Депутати без виклику у дводенний строк збираються на засідання Законодавчих Зборів.

Стаття 65.8. У разі закінчення строку повноважень Законодавчих Зборів України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Законодавчих Зборів України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 65.9. У Законодавчих Зборів України на основі узгодження позицій протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання формуються пропозиції щодо складу комітетів і комісій.

Стаття 65.10. Порядок роботи Законодавчих Зборів України встановлюється Регламентом. Систематична відсутність депутата на робочому місці, ганебна поведінка є підставою для штрафу та відклику.

Стаття 65.11. Засідання Законодавчих Зборів України проводяться відкрито. Закриті засідання проводяться при розгляді конфіденційної державної інформації або за рішенням більшості від конституційного складу.

Стаття 65.12. Рішення Законодавчих Зборів України приймаються виключно за результатами голосування, підрахованими оргтехнікою або лічильною комісією з підтвердженням депутатів. Особливо відповідальні голосування на засіданнях Законодавчих Зборів України здійснюється особисто, іменними бюлетенями.

Стаття 65.13. Голосування за депутатів, відсутніх на роботі, проводити заборонено (це карається штрафом, доганою, імпічментом). Виплата заробітної плати депутатам проводиться тільки за час особистої присутності на роботі, або за час оформленої командировки, чи по зданому бюлетеню лікування. Прогули депутатів, блокада трибуни та інша ганебна поведінка оцінюються як тяжкий соціальний злочин, образливий для народу і парламенту України.

Стаття 65.14 Безпідставна образа чи брехливий наклеп на Депутата є тяжкий кримінальний злочин усіх винних осіб без винятку. Народні Депутати України не можуть бути заарештовані без згоди Голови Законодавчих Зборів України (за винятком явних фактичних проявів державної зради і соціальної небезпеки, з необхідністю невідкладного затримання для подальшого невідкладного слідства).


Стаття 66. До повноважень Законодавчих Зборів України належить:
1) розробка пропозицій щодо вдосконалення Конституції України.                                       2) ініціація всеукраїнських референдумів.                                                                                3) своєчасне прийняття необхідних законів;
4) контроль за виконанням законів, звіт про їх виконання;
5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6)розробка загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля та здоров’я;
7) контроль діяльності Президента та Уряду України;
8) аналіз щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
9) аналіз за поданням Президента України можливості стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі несподіваної агресії проти України;
10) усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра і міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Голови, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, Голови Національного банку України, Голови Служби безпеки України, звільнення зазначених осіб з посад;
13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України;
14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
15) прийняття Регламенту Законодавчих Зборів України;
16) прийняття звіту та призначення на посади, звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;
17) прийняття звіту Національного Банку України;                                     18) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;
19) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;
20) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;
21) оцінка роботи Конституційного Суду України;
22) прийняття звіту Міністерства юстиції та адвокатури;
23) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
24) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;
25) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;
26) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
27) надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;
28) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;
29) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Законодавчих Зборів України, попередню підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Законодавчих Зборів України;
30) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Законодавчих Зборів України
31) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності;
32) затвердження змін до Конституції Автономної Республіки Крим.

Стаття 66.1. Законодавчі Збори України здійснюють також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. Законодавчі Збори України рекомендують закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією

Стаття 67. Депутат України має право на сесії Законодавчих Зборів України звернутися із запитом до органів Законодавчих Зборів України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.


Стаття 68. Законодавчі Збори України можуть розглянути питання про не відповідність Міністрів та прийняти, більшістю від конституційного складу Парламенту, резолюцію недовіри Кабміну.

Стаття 68.1. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Законодавчими Зборами України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Законодавчих Зборів України.

Стаття 69. Законодавчі Збори України обирають із свого складу Голову Законодавчих Зборів України, Першого заступника і заступника Голови Законодавчих Зборів України та у випадку невідповідності відкликає їх з цих посад.


Стаття 70. Голова Законодавчих Зборів України:
1) веде засідання Законодавчих Зборів України;
2) організовує роботу Законодавчих Зборів України, координує діяльність її органів;                                                                                                                          3) підписує акти, прийняті Законодавчими Зборами України;
4) представляє Законодавчі Збори України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;
5) організовує роботу апарату Законодавчих Зборів України.

Стаття 71. Законодавчі Збори України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створюють з числа народних депутатів України комітети Законодавчих Зборів України та обирають голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Стаття 71.1. Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Законодавчих Зборів України. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій приймаються для відома слідства і суду.

Стаття 72. Повноваження Законодавчих Зборів України припиняються у день відкриття першого засідання Законодавчих Зборів України нового скликання.

Стаття 73. Президент України має право достроково припинити повноваження Законодавчих Зборів України, якщо:
1) протягом одного місяця у Законодавчих Зборах України не сформовано робочих комітетів і комісій;
2) протягом тридцяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;
3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Стаття 73.1. Рішення про дострокове припинення повноважень Законодавчих Зборів України приймається Президентом України після консультацій з Головою Законодавчих Зборів України, його заступниками та головами депутатських фракцій.

Стаття 73.2. Повноваження Законодавчих Зборів України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Законодавчих Зборів України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження Законодавчих Зборів України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Законодавчих Зборів України або Президента України


Законодавство


Стаття 74. Законодавство повинно бути професійним по суті, добре захищеним від надто емоційних, примітивних політичних пристрастей. Банальних багатих політиків з посередніми професійними якостями в Законодавчі Збори обирати заборонено.

Стаття 74.1. Законодавчі нормативи місцевого значення ініціюють, опрацьовують, приймають і контролюють законодавчі органи місцевого самоврядування, під контролем місцевого філіалу ВІЧЕ.

Стаття 74.2. Усі Закони, Укази Президента, Постанови Уряду, Рішення місцевої влади, нормативно-правові акти, кодекси, устави, регламенти і правила, права і обов’язки громадян повинні відповідати Конституції України і бути відредаговані Конституційним Судом України до публікації.

Стаття 74.3. Парламент розглядає та приймає закони в комплексі з уже відповідно підготовленими підзаконними актами, змінами в кодексах, правовими роз’ясненнями так, щоб прийняті закони виконуватись на практиці невідкладно і конкретно.

Стаття 75. Кожному Депутату Парламенту потрібно вчасно ініціювати прийняття законів, необхідних у його галузі господарства, проводити професійний аналіз проектів закону, завізувати закон у причетних фахівців-депутатів перед прийняттям Законодавчими Зборами.

Стаття 75.1. Соціальна ефективність та економічна результативність прийнятих законів є підставою для оцінки роботи депутатів, премій (або штрафу) усім, хто розробляв і приймав закон.

Стаття 76. Ратифіковані міжнародні договори доповнюють національне законодавство, тому є обов’язкові для виконання в Україні. Ратифікувати міжнародні договори, які не були передбачені Конституцією України, можливо лише після внесення відповідних конституційних доповнень, затверджених референдумом. 

Стаття 77. Свідомі громадяни зобов’язані принципово відстоювати розумну справедливість, своєчасно, правдиво викривати помилки, зловживання та недоліки в усіх сферах життя, інформувати ВІЧЕ, повідомляти ЗМІ, пропонувати проекти необхідних поправок.  

Стаття 77.1.   В Україні усі громадяни мають права робити тільки те, що не заборонено законодавством. Органи державної влади і місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України.

Стаття 77.2. Не обґрунтована реальними фактами критика або перекручування фактів, зловмисна цензура думок та висловлювань, без гарантованої відповіді потерпілих на цьому ж місці, цього ж ЗМІ, забороняється.

Стаття 78. Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;
2) громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;                                                                                               14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Законодавчих Зборів України;
22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Стаття 78.1. Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;
3) порядок встановлення державних стандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;
7) державні свята;
8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Стаття 78.2. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Законодавчими Зборами України позачергово. Прийнятий Закон підписує Голова Законодавчих Зборів України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Законодавчих Зборів України для повторного розгляду.

Стаття 78.3. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон повинен бути таки підписаний Президентом і офіційно оприлюднений. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення.

Стаття 78.4. Вето Президента може бути подоланим, якщо закон буде знову прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу Законодавчих Зборів України. Президент України зобов'язаний такий закон підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Якщо Президент України не підписав, такий закон невідкладно оприлюднюється Головою Законодавчих Зборів України і опубліковується за його підписом.


Стаття 79. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи і невійськові видатки Державного бюджету повинні систематично публікуватись.

Стаття 79.1. Державний бюджет розглядається і затверджується Парламентом щорічно 1жовтня по 21 грудня. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Законодавчих Зборів України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Доповідь і відкриті дебати мають бути опубліковані.

Стаття 79.2. Контроль від імені Законодавчих Зборів України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Стаття 79.3.   Забезпечення стабільності грошової одиниці (Гривні) є функцією центрального банку держави - Національного банку України. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.


Стаття 80. Охорону внутрішніх і зовнішніх, економічних і політичних інтересів держави здійснюють Міністерства внутрішніх і зовнішніх справ, а також, Комітет державної безпеки. Вони охороняють добробут громадян держави в умовах демографічних та соціальних негараздів, міждержавних проблем, потреб оборони, розвитку оборонних технологій, міжнародної безпеки..

Стаття 80.1. Законодавче врегулювання проблем громадян на кордоні, забезпечення державного кордону усім необхідним, захист державних інтересів, секретів, інновацій, участь у правовому вирішенні проблем економічного і соціального розвитку покладаються на правоохоронні органи держави.

Стаття 80.2. Зовнішньополітична діяльність України забезпечує її національні інтереси і безпеку шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за нормами міжнародного права.

Стаття 81. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності, господарських здобутків та економічних інтересів покладаються на Збройні Сили України.

Стаття 81.1. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для спотворення демократичних прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоди їх діяльності.

Стаття 81.2. Не допускається розташування іноземних військових баз і формувань на території України, не передбачених Конституцією, без ратифікованих міждержавних договорів про суверенітет і державну взаємодопомогу та без спеціальних угод щодо такої тимчасової доцільності.

Стаття 81.3. В воєнній ситуації на території України недопустимі збройні формування і військові особи інших держав, без наказу Верховного Головнокомандувача.

Стаття 81.4. Служба в армії може бути тільки добровільна, соціально і економічно престижна, надавати можливість чесним, інтелектуально спроможним військовослужбовцям одержувати вищу освіту та відповідну державну посаду.

Стаття 81.5. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також захищає членів їхніх сімей.


Президент


Стаття 82. Президент України є главою держави, відповідає за добробут усіх громадян, керує виконавчою владою, формує уряд і відповідає за його роботу, забезпечує суверенітет і територіальну цілісність, дотримання і повагу до Конституції України.

Стаття 82.1. Президент України обирається громадянами України на альтернативних виборах, шляхом таємного голосування перший раз строком на 4 роки і, вдруге, при успішній роботі ще на 6 років. Втретє, на 10 років, надзвичайно мудрого Президента може обрати тільки абсолютна більшість в 90% від загальної кількості виборців.

Стаття 82.2. Президентом України має право обиратись і працювати практично здоровий, надзвичайно працездатний громадянин, щирий патріот України, віком 40-70 років, з вищою освітою та потужним інтелектом, вихований в глибокій пошані до українських національних ідей та традицій, з бездоганною поведінкою на протязі свідомого життя, успішно працюючий на вищих державних посадах.

Стаття 82.3. Кандидати в президенти повинні успішно пройти тестові випробування з історії та сучасних проблем України, вільно володіти державною мовою та мінімум ще 2 мовами міждержавного спілкування, щиро посвятити своє життя покращенню добробуту усіх громадян України, зміцненню держави, прогресу української нації.

Стаття 82.4. Президент України не може займати іншу прибуткову посаду, займатись іншою діяльністю, що відволікає увагу, втомлює і забирає енергію від забезпечення добробуту України. 

Стаття 82.5. Президент безпосередньо керує Виконавчою Владою під контролем ВІЧЕ, Парламенту і Верховного Суду. По рекомендації Президента керівників регіональної адміністрації обирають законодавчі органи регіону.

Стаття 82.6. Президент очолює Раду Національної Безпеки, є Верховним Головнокомандуючим усіх військових формувань.

Стаття 82.7. У мирний час усі укази Президента для попередньої інформації повинні бути завізовані керівниками ВІЧЕ, Законодавчих Зборів, Конституційного Суду. Конфліктні ситуації вирішуються на всенародному референдумі. Після узгодження і підпису укази Президента необхідно виконувати усім громадянам України.

Стаття 82.8. Правила обрання, звільнення, імпічменту, методи, умови і оплата праці, права і обов’язки Президента обумовлюються законом про Президента, затвердженому на референдумі.  

Стаття 82.9. Імпічментпрезидента можуть ініціювати ВІЧЕ, Парламент і Верховний Суд України. Рішення про імпічмент приймається більшістю голосів на Всенародному Референдумі.

Стаття 82.10. Чергові вибори Президента України проводяться за півроку до закінчення повноважень попереднього Президента. Новообраний президент до вступу на посаду півроку працює замісником діючого президента для вивчення ситуації.

Стаття 82.11. Новообраний Президент вступає на пост після присяги народові України та протокольного підпису Голови Конституційного Суду на урочистому засіданні Законодавчих Зборів України.

Стаття 82.12. Текст присяги Президента: «Я, (прізвище, ім'я, по-батькові), чесно обраний Президентом України урочисто присягаю на вірність народу України. Зобов'язуюсь усе своє наступне життя дбати про добробут всього Українського народу, додержуватись Конституції і законів України, боронити суверенітет і розвивати авторитет України у світі. При довготривалому захворюванні, пасивності, зазнайстві, чи іншій невідповідності посаді Президента прошу негайно звільнити мене від обов’язків Президента».

Стаття 82.13. Президент України, успішно виконуючий свої обов’язки, користується особливою повагою. За злочинне посягання на честь і гідність Президента України винні особи відповідають на підставі закону так, як за образливе відношення до символів України. По закінченню успішної каденції звання Президент залишається довічно, з відповідними почестями за успішну роботу.

Стаття 83. Президент України керує виконавчою владою, забезпечує: 1) державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу, з щорічними і позачерговими посланнями до Законодавчих Зборів України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори, укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) може ініціювати всеукраїнський референдуми щодо змін Конституції України, підтримує референдуми за постановою Віче, за вимогою Законодавчих Зборів, Конституційного Суду та за народною ініціативою;
7) припиняє повноваження, призначає позачергові вибори до Законодавчих Зборів України у випадках, передбачених Конституцією;
8) вносить не пізніше п’ятиденного строку після одержання такої пропозиції депутатів Законодавчих Зборів України подання про призначення міністрів України;
9) вносить до Законодавчих Зборів України подання пропозиції на згоду про призначення Голів Державних Комітетів Безпеки; Оборони; Закордонних справ; Інформації, Генерального прокурора України; Ради Національного банку України;                                                                                                            10) призупиняє дію прийнятих законів, внаслідок їх недостатності, невідповідності та помилковості;                                                             12) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
13) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
14) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
15) вносить до Законодавчих Зборів України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України;                                                                                                 16) приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до законів України;                                                                 17) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;                                                                                                                                18) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Законодавчими Зборами України;
19) звертається за роз’ясненнями до Конституційного Суду України;                                                                                                                                                 20) утворює слідчі комісії у визначеному законом порядку;
21) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
22) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
23) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
24) ініціює і після згоди Верховного Суду оголошує помилування і амністію;
25) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
26) підписує закони, прийняті Законодавчими Зборами України;
27) має право вето щодо прийнятих Законодавчими Зборами України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Законодавчих Зборів України;
28) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
29) Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Стаття 83.1. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України у відповідності з Законом України про Президента.

Стаття 83.2. Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
1)надзвичайних ситуацій внаслідок помилок керівництва державою;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.

Стаття 83.3. Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення відставки на засіданні Парламенту та на початку виконання обов’язків новообраним Президентом.

Стаття 83.4. Неможливість виконання президентських повноважень за станом здоров’я має бути встановлена на засіданні Законодавчих Зборів України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України і медичного висновку.

Стаття 83.5. Президент України при вчиненні ним злочину може бути усунений Законодавчими Зборами України в порядку імпічменту. Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Законодавчих Зборів України.

Стаття 83.6. Для проведення розслідування Законодавчі Збори України створюють спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Законодавчих Зборів України. За наявності підстав Законодавчі Збори України, не менш половиною від її конституційного складу, приймають рішення щодо звинувачення Президента України.

Стаття 83.7. Після перевірки справи Верховним Судом України, щодо діянь, які містять ознаки державної недбалості, егоїзму, зради або іншого злочину проводиться референдум щодо імпічменту Президента.

Стаття 83.8 У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Президента України на місячний період до обрання і вступу на пост нового Президента України тимчасово покладається на Віце-Президента. Його заступником може бути Голова Парламенту України.


Рада Національної Безпеки і Оборони України


Стаття 84. Рада Національної Безпеки і Оборони України є органом конфіденційної координації проблем національної безпеки і оборони. До складу Ради національної безпеки і оборони за посадою входять Президент, Віце-Президент, Міністр закордонних справ, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, Генеральний Прокурор, Верховний Суддя, Голова Законодавчих Зборів, Голова ВІЧЕ. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.


Органи виконавчої влади.


Стаття 85. Кабінет Міністрів України, під безпосереднім керівництвом Президента України, є вищим органом виконавчої влади, керується законами Законодавчих Зборів України у межах, передбачених цією Конституцією. При відсутності Президента в країні його обовязки виконує Віце-Президент.

Стаття 85.1. До складу Кабінету Міністрів України під безпосереднім керівництвом Президента України входять: Віце-президент, Міністри. Кандидатури на посаду міністрів та голів державних комітетів на затвердження Парламенту вносить Президент України. На протязі місяця Законодавчі Збори України формують новий склад Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів України продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

Стаття 85.2. Кабінет Міністрів України під загальним, безпосереднім керівництвом Президента України та оперативним керівництвом віце-президента, під контролем Законодавчих Зборів та ВІЧЕ:                                                                                                                      1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) забезпечує дотримання прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, охорони здоров’я, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Законодавчими Зборами України Державного бюджету України, подає в Законодавчі Збори України і в ВІЧЕ звіт про виконання завдань виконавчої влади;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
призначає на посади та звільняє з посад керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів;
10) координує роботу місцевих державних адміністрацій, здійснює всі інші повноваження, визначені Конституцією та законами України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.                                                                   11) в порядку, встановленому законом реєструє постанови та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для послідуючої інформації і аналізу.

Стаття 85.3. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють Місцеві Державні Адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах з мільйонним населенням визначаються законами України, регламентуючими місцеве самоврядування.

Стаття 85.4. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови Місцевих Державних Адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються і звільняються з посади Президентом України. Голови місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Стаття 85.5. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні місцевим Радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними сільськими, міськими, районними чи обласними Радами.

Стаття 85.6. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Стаття 85.7. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловила половина депутатів від складу відповідної ради, голова місцевої державної адміністрації звільняється з посади.

Стаття 85.8. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин також виконують програми їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Стаття 85.9. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім доручень Президента, викладацької та творчої роботи у позаробочий час).

 

 

Прокуратура

Стаття 86. Розслідування злочинності під загальним контролем Верховного Суду виконує прокуратура, на яку покладається:
1) представництво інтересів держави і громадян в суді у випадках, визначених законом;                                                                                  2) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
3) проведення слідства при правопорушеннях побутово-соціального, адміністративного та економічного змісту;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод Людини і громадянина при проведенні громадських заходів протесту, зборів, мітингів, походів з додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.                                                                                                                     6) надання об
єктивної інформації Уповноваженому парламенту з прав Людини, адвокатам, адміністративним, законодавчим та науково-дослідним органам, засобам масової інформації.

Стаття 86.1. Генеральний прокурор України, призначається на посаду, контролюється та звільняється Верховним Судом за поданням Президента України та згодою Законодавчих Зборів і ВІЧЕ, які можуть висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора - 5 років.


Правосуддя. Вища Рада Юстиції


Стаття 87. Для вирішення внутрішніх професійних питань діяльності судів створюється Вища Рада Юстиції, до відання якої належить:
1) теоретичний та практичний аналіз чинності, достатності та перспективності законів, які опрацьовуються Законодавчими Зборами, судами та державними органами;                                                            2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів, розгляд скарг на притягнення до дисциплінарної відповідальності апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Стаття 87.1. Вища Рада Юстиції формується з 22 членів, яких делегують: Конституційний Суд; Арбітражний Суд; З'їзд суддів України; З'їзд адвокатів України; З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; Всеукраїнська конференція працівників прокуратури - по три члени. Також до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Міністр Внутрішніх Справ, Генеральний прокурор.

Стаття 87.2.   Вища Рада Юстиції піклується головними завданнями правосуддя в Україні: наглядний доказ неминучості покарання за свідомо вчинений злочин, позбавлення суспільства від злочинців, сприяння захищеності чесних людей, інформація про методи захисту від злочинних посягань, аналіз причин злочинності, рекомендації по профілактиці злочинних тенденцій.


Суд.

Стаття 88. Слідство і правосуддя в Україні здійснюється під загальним керівництвом Верховного Суду України. Верховний суд є гарантом дотримання Конституції.

Стаття 89. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через вибори суддів і присяжних. На посаду судді може бути обраний громадянин України, рекомендований кваліфікаційною комісією суддів не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні, вільно володіє українською мовою, а також 2 мовами європейського спілкування.

Стаття 90. Правила обрання і відкликання, методи, умови і оплату праці, права і обов’язки Суддів обумовлюються відповідними законами, затвердженими на референдумі ВІЧЕ. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому Верховним Судом.

Стаття 91. Верховний Суд України керує судовою системою від імені і під контролем народу України. Для забезпечення вірного професійного судочинства Верховний Суд створює відповідні структурні підрозділи:

Стаття 92.   Верховний Суд України обирається всенародно. Періодично проводиться референдум довіри кожному судді ВС з можливістю відкликання судді з-за недовіри виборців.

Стаття 92.1. Судді, котрі набрали найбільшу кількість голосів на всенародних виборах Верховного Суду мають відповідний рейтинг і переважне право пропонувати себе на вибори Голови Верховного Суду, його замісників, членів колег, Суддів Конституційного Суду.

Стаття 92.2. Верховний Суддя України професійно очолює всю систему суду в Україні, рекомендує суддів на вакантні посади, керує удосконаленням розвитку правової свідомості і розвитком системи юридичного захисту громадян.

Стаття 92.3. Верховний Суд гарантує основні засади судочинства:
1) законність і обов'язковість рішень суду;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) забезпечення доведеності вини;
4) змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу та його запис технічними засобами;
8) проведення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду;
9) можливість, доцільність і об’єм амністії;                                                 10) судочинство в судах окремих судових юрисдикцій.

Стаття 93. Проблемне судочинство проводять професійно підготовлені судді, з відповідним практичним досвідом, обрані відповідними контингентами виборців відповідних територій.

Стаття 93.1. Суддями спеціалізованої юрисдикції можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються Верховним Судом.

Стаття 93.2. Правосуддя можуть самостійно здійснювати професійні судді з вищою юридичною освітою і 10-літнім стажем роботи суддею даної категорії правопорушень, при участі присяжних та експертів. З участю перекладачів суд може проводитись на мові, найбільш зрозумілій для підсудних.

Стаття 93.3. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Судочинство суддею провадиться в залежності від складності справи: одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.


Стаття 94. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

 

Стаття 95. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Стаття 96. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією, законами України, фінансовим забезпеченням окремим розділом в бюджеті, обранням на посаду внаслідок народних виборів.

Стаття 96.1. Суддя звільняється з посади у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано;
2) досягнення суддею сімдесяти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Стаття 97. Суддя може бути затриманий чи заарештований тільки за фактично мотивованою згодою Верховного Суду.

Стаття 97.1. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. За безтактну неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Стаття 97.2. Судді обіймають посади відповідно виборам. Пільгові умови проживання чесного судді зберігаються до його смерті. Вплив на суддів у будь-який незаконний спосіб є кримінальним злочином.

Стаття 98. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантуються безпосередньо на підставі тексту Конституції України.

Стаття 98.1. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 98.2. Верховний Суд організує розвиток правової культури громадян України в родині, в закладах загальної і професійної освіти, в релігійних вченнях, на особистому прикладі свідомих, освічених, авторитетних людей, з яких беруть приклад діти. Держава повинна сприяти вихованню правової свідомості для відродження добрих традицій Української Нації.


Конституційний Суд


Стаття 99. Верховний Суд обирає Конституційний Суд, зобов’язаний працювати при Парламенті, оперативно здійснювати оцінку і редакцію законів, прийнятих Законодавчими Зборами, юридично вивірено редагувати укази Президента та постанови Уряду перед їх опублікуванням у ЗМІ, своєчасно удосконалювати відповідні кодекси і усі підзаконні нормативи для невідкладної реалізації законів на практиці.

Стаття 100. Усі громадянські, адміністративні і кримінальні матеріали судових справ повинні компетентно відображатись в ЗМІ, на комп’ютерних сайтах, щоб чесні громадяни були інформовані про методи злочинців більше, ніж кримінальні елементи, і могли свідомо обирати розумних, добросовісних суддів.

Стаття 101. Конституція України - творче надбання колективної свідомості громадян, котрі розуміють потребу закономірного, оптимального розвитку Людини, Суспільства, Держави і Природи. Розумні пропозиції шановних громадян необхідні для подальшого, поетапного удосконалення тексту і змісту Конституції.

 


Шановні земляки-українці! Цей проект Конституції писався трудно, з перервами, сумнівами, розпачем, на протязі 20 останніх років. Ці роки - лихоліття для нашого бідного, чесного народу; і – підла ганьба для «керівників» держави. Народ в значній мірі вимирає, хворіє, спивається, торгує тілом, тяжко заробляє і скніє за кордонами Батьківщини. А все тому, що нема на наших злодіїв ні законів, ні страху виконувати їх. Все продається. Нівечать душу української нації, киваючи на конституції, «схвалені Венеціанською комісією». Формується всесвітня нація багатих. Грошовиті недолюдки ніяких законів виконувати не збираються, доки не клюне їх «червоний півень».

Можливо, перш ніж повторити Коліївщину громадянської війни, спробуймо розбудити і підтримати Здоровий Розум і Волю нашого винахідливого народу. Вийдімо «За Пороги» вдовбаного нам «безвихіддя».

Коли Ваша ласка, прочитайте більш уважно цей проект Конституції, в якому таки є чимало принципово нового. Але дуже потрібна підтримка.

Допоможи нам, Господи!                


22.02.2011 р.   Ps-m:   Будніченко + VANO!.  ivnevs@gmail.com 

                                                                                     

 

Оставить комментарий

Комментарии: 3
  • #1

    Ан Олдрич (Четверг, 10 Март 2011 20:46)

    Шановні читачі! Будь ласка, вибачте лишні знаки, пропуски та неадекватне вживання слів в окремих реченнях. Дідько "сільон", грамотія попутав. В неділю буде час - виправлю. Хто розумно відредагує раніше - вважайте себе співавторами. А за співчуття змісту - ОСОБЛИВА ПОДЯКА!

  • #2

    Georg (Суббота, 13 Октябрь 2012 18:13)

    http://exintel.org/
    http://exintel.org/polit_korekt.htm
    http://exintel.org/DOC/0-KONST-UA.htm
    Коли є ідея та ідеологія, є і порозуміння. Великий проект не є корпрорація. Держава, це ВЕЛИКИЙ І ВЕЛИЧНИЙ ПРОЕКТ.
    Саме тому кадрові питання та кадрова підготовка є найважливішим завданням.
    Наукове обгрунтування ситуативних рішень раніше було обслуговуючим чинником. Проективне стратегічне управління є новітньою науково і оптимально обгрунтоване та прогнозоване.
    http://exintel.org/DOC/SYS-LOG.EXE
    http://exintel.org/DOC/0-KONST-UA.zip

  • #3

    М.В. (Понедельник, 20 Январь 2014 23:17)

    Шановний Ан Олдрич, скажіть, як можна дочитати ваш проект до кінця, якщо вже з перших статей видно незбагненно низький рівень як юридичного знання, так і здорового глузду? З усіх формулювань даний твір-роздум значно поступається існуючому відповідному документу, але якнайкраще підходить даному безглуздому сайту.